Найпершою звання Заслужений вчитель України отримала Ільїна Анастасія Феодосіївна (04.01.1919 – 12.2010). Вона народилася в сім’ї селянина-бідняка, Божка Феодосія Микитовича, в с. Євминка Козелецького району, що на Чернігівщині.
З 1926 року вчилася в сільській 7-річній школі, потім в Остерській середній, яку закінчила в 1936 році.
Ще з дитинства мріяла стати вчителькою. Коли дівчина навчалась в 7-річній школі, отримала доручення – навчати старших жінок грамоти в лікнепі. Було багато мороки, але згодом Анастасія проявила неабиякі здібності, навчаючи жінок грамоті. Навчила всіх своїх «учениць» добре читати й писати. «Учителька» була визнана.
По закінченню Остерської середньої школи, де Ільїна Анастасія стала сумлінною ученицею, активісткою школи, її призначили працювати вчителькою початкових класів сільської школи Остерського району
По звільненню Чернігівщини від німецько-фашистських окупантів, пішла вчитися в Чернігівський державний учительський інститут на історико-філологічний факультет, який закінчила в 1945 році.
В інституті вона була головою профкому факультету. А найважливіше, що запам’яталося з студентських років – це чергування в госпіталі кожної ночі з 1943 – 1945 років.
Восени 1945 року Ільїна Анастасія Феодосіївна призначена завучем середньої школи №1 м. Надвірне. «Тут пройшло 25 незабутніх років мого життя. Школа, педагоги, учні, батьки… Це був мій зоряний час», — згадувала Анастасія.
У місті Надвірне вона була прийнята в члени КПРС разом із групою робітників нафтової промисловості. Тут вона навчилася працювати, жити найактивнішим життям. Тут вона одружилась з Ільїним Валентином Васильовичем, якого всі знають і шанують в Яготинському районі. Тут народила сина.
В 1970 році Ільїна А.Ф. переїхала жити і працювати в Яготинський район.
Педагогічній роботі зради не було. Вона ще десятки років працювала в школах Яготинського району. Викладала російську мову і літературу, віддаючи своїм вихованцям всі свої знання, вкладаючи душу в справу, якій присвятила життя. Вчила дітей добру і мудрості. Вимогливою і принциповою була вчителька. Наполегливою і пунктуальною. Колеги шанували її за великий багаж знань і високу ерудицію. Іноді навіть заздрили їй. Батьки шанували за незвичайну відданість роботі, діти – за доброту і справедливість.
Високо оцінена праця Анастасії Феодосіївни Ільїної, в 1958 році її було нагороджено значком «Відмінник народної освіти УРСР», в 1967 році — медаллю Макаренка. Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 6 березня 1967 року за заслуги в розвитку народної освіти їй присвоєно звання «Заслужений вчитель Української РСР».
51 рік – такий її трудовий шлях. Тільки подумати – 51 рік необхідної, важливої, наполегливої праці. А до цього ще й активістка в громадській роботі [2;5].
А коли, як кажуть, вийшла на заслужений відпочинок, більше займалася господарством, городом. А в негоду чи холод – творила чудові вишивки, якими прикрашала стіни свого старенького будинку…