Згадайте нас — бо ми колись жили.
Зроніть сльозу і хай не згасне свічка!
Ми в цій землі житами проросли,
Щоб голоду не знали люди вічно.
Ми в цій землі житами проросли,
Щоб голоду не знали люди вічно.
Щороку в кінці листопада Україна вшановує пам’ять жертв Голодомору, страшної трагедії українського народу. Пам’ять – нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. Багато сторінок там вписано криваво-чорним кольором. Однією з таких сторінок був голодомор 1932 – 1933 р.р. Не було ні війни, ні посухи. А була тільки зла воля одних людей проти інших. І ніхто не знав, скільки безневинних людей зійшло у могилу – старих і молодих, дітей, і ще ненароджених – у лонах матерів.Невідома кількість жертв – від 3 до 12 мільйонів, але протягом всієї історії людства вважається найбільшою трагедією.
З нагоди відзначення пам’ятної для українського народу дати в Яготинській ЗОШ І-ІІІ ступенів № 1 з хвилини мовчання почався 24 листопада перший урок, Урок пам’яті в школі.
В цю мить кожен школяр замислився про той непереборний жах, який охоплює людину в момент, коли дитина просить у матері їсти, а навіть малесенького шматочка хліба немає, про нестерпний біль від втрати рідних.
Протягом дня в школі проведено тематичні виховні години, оформлено виставку тематичної літератури у шкільній бібліотеці «Забуттю не підлягає». Для старшокласників вчителями історії Савенко С. В. та Черко Н. П. було проведено круглий стіл «Учні 11А класу (класний керівник Стригун О. В. ) провели урок –реквієм вшанування пам’яті безневинно померлих українців у 1932 – 1933 роках «Запалюємо пам’яті свічу» для старшокласників.
Було переглянуто відео-спогади очевидців голодомору, архівні матеріали того часу, які тривалий період не оприлюднювались, підготовлено виступи з даної тематики. Звертаючись до учнів школи, директор Шльончик Віра Михайлівна закликала всіх зберегти пам’ять про трагічні сторінки історії нашої держави для майбутніх поколінь та взяти участь у акції «Запали свічку» 25.11.2017 року о 16.00.
Кожна людина живе у трьох вимірах: учора, сьогодні, завтра. Учора – це наша історія. Вона бездонна, невичерпна криниця духу, мудрості, перемог і страждань. Кожен народ, якщо він справжній народ, має свою власну історію та пам’ять.